Наші діти у віночку,
Наче квіти у садочку.
Квітнуть, радують усіх.
І дорослих і малих.
У групі працюють:
Магафурова Вікторія Вікторівна - вихователь
Працює над проблемою: «Використання усної народної творчості під час формувань природничої компетентності у дітей дошкільного віку»
Ситнікова Вікторія Олександрівна - вихователь
Працює над проблемою: «Розвиток творчості дошкільників через нетрадиційні техніки образотворчої діяльності»
Кущова Тетяна Михайлівна – вихователь – методист
Працює над проблемою: «Методичний супровід організації навчально – виховного процесу»
Удовік Ніна Іванівна – помічник вихователя
ПОРАДИ БАТЬКАМ
«Не вчи дитину штурханцями, а хорошими слівцями»
Використання художнього слова у повсякденному житті дошкільника
Сучасний етап розвитку нашого суспільства ставить перед освітянами - дошкільниками вимогу - спрямувати свої зусилля на оновлення змісту, форм і
методів виховання та навчання дітей дошкільного віку, на утвердження принципів гуманізації та демократизації педагогічного процесу.
Програми «Дитина», «Впевнений старт» тощо орієнтують вихователів на використання прислів'їв, приказок, примовок, забавлянок, влучних
порівнянь у роботі з дітьми. Окрім того, серед низки завдань з розвитку мовлення дошкільників стоїть завдання привчати дітей вживати образні вирази, ознайомлювати з гумором, формувати доброзичливість, ставлення до працьовитих і ледачих; збагачувати словник малюків фразами, що вживаються у переносному значенні.Враховуючи чутливість старших дошкільників до дотепного, жартівливого,гострого слова,педагогам бажано частіше використовувати прислів'я, приказки, дитячий гумор, загадки. Це сприятиме створенню невимушеності, товариськості,доброзичливості у стосунках між дітьми. Прислів'я та приказки акумулюють у собі влучність та точність рідної мови, недаремно італійці називають ці перлини «на родною школою». Продовжуючи їхню думку, можна назвати афоризми «школою розвитку мовлення», адже всі вони містять надзвичайну образність рідного слова.
Завдання вихователя — домогтися, щоб ці народні перлини стали надбаннямдитячого активного словника. А щоб це відбулося, сам педагог повинен оволодіти скарбами народної мудрості і вміти влучно і доречно їх використовувати.За свідченням відомого філолога та педагога Н.Я.Дзю- бишиної-Мельник, діти, виховані на фольклорі, як правило, «чутливіші до художньо-образного слова... Розвиток дитини поза фольклором тільки у межах побутового спілкування гальмує розвиток духовного начала, містить небезпеку закріплення підсвідомої орієнтації вже змалку переважно на задоволення утилітарних потреб».Обговорюючи з дітьми кожне прислів'я, приказку, порівняння, педагог має звернути увагу на те, що ситуативність–звична природна риса фольклорної форми мовлення. Влучне прислів'я чи приказка вписується у ситуацію настільки точно, що, здається, інакше і не скажеш. Тому їх не варто просто вивчати - це не допоможе їх активному вживанню в живій мові. Прислів'я треба «вписати» в образ ситуації. Обравши ситуацію, до якої прислів'я підійде, запитайте у вихованців:«Чому так кажуть?», «Що відбулося?», «Що робили діти?», «Хто й кому міг це сказати?», «Спробуй розповісти своїми словами». Усіх ці вправи спонукають дитину до висловлення власної думки, збагачують образну пам'ять, примушують
осмислювати навколишню ситуацію, розвивають спостережливість, увагу, пам'ять,кмітливість, мовлення, почуття товариськості, гумору. Розтлумачення змісту прислів'їв та приказок дітям сприяє розвитку мислительних процесів. Поміркуймо над висловом дослідника В.П.Анікіна, який влучно передав тематичну змістовність і широту цього стислого жанру: «Прислів'я гніваються, печаляться,сміються, беруть на кпини, веселяться, плачуть, зітхають, стогнуть, кричать, жартують, дотинають, лякають, остерігають, вчать, обурюються — словом, відображають стільки ж почуттів, скільки їх у народу, що створив ці прислів'я». Справді, прислів'я та приказки ввібрали в себе всі людські почуття, адже їх джерелом було саме життя.
У народній виховній практиці заохочення та покарання розглядаються як дуже делікатні й вибіркові виховні методи. Заохочувати слід із дотриманням високої вимогливості, а карати — з виявом поваги до особистості. Захвалювання шкідливе: «Перехвалене — як недосолене». Невмілі і часті покарання та докори калічать дитячу душу: «Учи дітей не страшкою, а ласкою», «Хто б'є дитину, той не виховає добру людину», «Жорстокість породжує тупість і дурість». Спостереження за роботою вихователів свідчать про те, що їхнє мовлення часто є збідненим, одноманітним. З метою збагачення словника педагога пропонуємо добірку влучних висловлювань та порівнянь.
Діти, як квіти: поливай, то ростимуть.
Діти, мов соколята.
Діти маленькі, мов пташенята.
Веселий, як весняний жайворонок.
Веселий, як сонячний день.
Дужий, як вода.
Дужий, як мороз.
Такий дужий, як павутина.
Жвавий, як іскра.
Жвавий, як рибка в річці.
Привітна, як сонце, що сходить.
Моторний, як дзиґа.
Спритний, як в'юн.
Вертлявий, мов веретено.