"«Формування природозбережної компетентності у дітей засобами спадщини В.О.Сухомлинського»
Завантажити тут «Формування природозбережної компетентності у дітей засобами спадщини В.О.Сухомлинського»
Нинішню державну політику в галузі освіти в Україні спрямовано на реформування галузі дошкільної освіти. Це вимога часу, реалії життя. Вона орієнтована на потреби ХХ1 ст. і її тенденції відповідають інтересам розвитку людини. В умовах оновлення суспільства, відродження національної культури орієнтація на творчий розвиток особистості є світоглядною засадою виховання та освіти
Ми, педагоги, готуємо активних членів суспільства, які зможуть вирішувати життєві проблеми, самостійно мислити. Виникає потреба виховання за таким напрямком, який об’єднав би увагу до дитини та її психічний розвиток, становлення до періоду дитинства як до повноцінного життя, прагнення будувати навчально-виховну роботу на природних засадах, індивідуальних здібностях, саморозвитку, трудової діяльності, а також виховання з таким підходом до дитини, що потребувало б живого слова, пізнання прекрасного, уяви, мислення, міркування, всебічної діяльності, які випливають з інтересів і бажань кожної дитини. Тож зрозуміло, що ставлення педагога до своєї діяльності є однією з найважливіших якостей людини нового типу, яка прагне створити «нове» в освіті. Ця проблема актуальна, бо йдеться про відповідальність за формування потенціалу нації. Згідно з Базовою програмою пріоритетом педагогічної діяльності має стати екологія особистості дошкільника. Педагоги покликані захищати дитину від впливу стресових чинників: надмірних навантажень, несправедливих оцінок, приниження гідності тощо.
Вирішення цих проблем зумовлює звернути увагу на використання творчо-педагогічного досвіду В.Сухомлинського у розв’язанні питань сучасного вихованого процесу. Саме його ідеї є могутнім засобом у вихованні дітей.
Виховання природою
В. Сухомлинський стверджував, що природа стає могутнім фактором виховання особистості тоді, коли дитина пізнає і розкриває її таємниці, розумно перетворює і примножує її багатства, оберігає її скарби.
Хоч як дивно, та все, чого торкалися руки і серце педагога, має і сьогодні духовне продовження. «Зелені класи», квіткові клумби, бузкова алея, «Зелена лабораторія», теплиця, альтанка, невеличка квартира при школі, робочий кабінет, величезна (з 19 тис. томів) домашня бібліотека, педагогічно – меморіальний музей – це той спадок, який залишив педагог прийдешнім поколінням. Спливають у пам’яті його слова: «Довкілля – це передусім світ природи з безмежним розмаїттям явищ з невичерпною красою. Тут, у природі, одвічне джерело дитячої думки».
Спілкуючись із природою, діти не лише вчаться пізнавати, мислити, вони вчаться розуміти прекрасне, збагачують свій духовний світ, утверджуються, як особистість. Прогулянки у ліс, на луки, річку це не розвага, вважав великий педагог, це справжні уроки, на яких дитина пізнає світ, вчиться міркувати, розуміти й усвідомлювати складні різноманітні явища.
Реалізувати ці завдання під силу педагогу – новатору, реформатору всього життя дитини, прибічнику педагогіки нового часу, здатного вносити у власну діяльність прогресивні ідеї, запроваджувати нововведення, винаходити щось корисне, замінювати традиційне новим.
Педагоги – дошкільники формують у малюків, починаючи з раннього віку, сприйняття краси природи навколишнього світу, викликають бажання увійти в цей світ її творцем. Тому зрозуміло, що ставлення вихователя до своєї діяльності є однією з найважливіших якостей. Сучасні вимоги до виховання і навчання дітей ставлять перед педагогами вибір: чи готові вони відійти після тривалої перерви від колишніх стереотипів, та активно втручатись у процеси, що відбуваються сьогодні в системі освіти, яка на перше місце висуває проблему формування гуманної особистості.
Ознайомлення з провідними ідеями В.Сухомлинського сприяє активному впровадженню у практику роботи методів та способів взаємодії дорослого з дитиною. Великий педагог радить проводити виховні та навчальні заходи серед природи, адже взаємодія дитини з природою – невичерпне джерело знань. «Серед природи багатої на живі образи, легше думається, краще фантазується, швидше добираються слова з найтоншими відтінками» - говорив Василь Сухомлинський. Його погляди співзвучні з сьогоденням, бо йдеться про відповідальність за формування духовно - зрілої, високоморальної, гармонійної, життєздатної, гнучкої, свідомої, творчої особистості.
Прекрасне у звичайних речах
Працюючи за програмою «Дитина», необхідно реалізовувати в своїй роботі особистісно орієнтований підхід до виховання і навчання, впроваджуючи компетентнісну освітню парадигму, відмічаючи шляхи організації освітнього процесу з дітьми. Тому, запроваджуючи ідеї В.Сухомлинського, необхідно розробити заходи та перспективне планування щодо організації життєдіяльності дітей на навчальний рік за сферами: «Природа», «Люди», «Я сам». Велике значення набули інтегровані заняття з пріоритетом пошуково – творчих завдань, об’єднані з художньою літературою, природою та образотворчим мистецтвом (ліплення, малювання, аплікація, конструювання). Це є досить складна, але цікава робота, яка потребує емоційного забарвлення педагогічного процесу.
Більшість режимних процесів у теплу пору року необхідно проводити на свіжому повітрі. Так «Зелені класи» В.Сухомлинського стали «Лабораторією свіжого повітря», «Зелена лабораторія» - «Куточком природи», «Кімната думки» - «Куточок творчості», а для психологічного розвантаження дітей створено «Куточок затишку». Потрібно практикувати різноманітні форми роботи з дітьми: прогулянки, екскурсії, епізодичні та тривалі спостереження, бесіди про природу, хвилини милування природою, дослідницьку роботу в куточку природи, квітнику, саду, городі та читання оповідань про природу, заняття, дидактичні природничого характеру, ведення календаря природи тощо. Використовувати приклади з досвіду роботи В.Сухомлинського у вихованні малюків засобами природи, та її явищами.
Краса нашої Землі – квіти. Дітям відомо, що вони бувають барвистими, духмяними, садовими, польовими, лісовими. З них створюють букети, ікебани; про них складають пісні, вірші, легенди; їх порівнюють із дітьми. В.Сухомлинський говорив: «Квітка – це нитка, що пов’язує працю і красу». І мабуть, тому наш дошкільний заклад протягом року (окрім зими) як український віночок, бо по всій території розміщені яскраві, барвисті квітники. Додають свого рослинного розмаїття розкішний фруктовий сад, розташований на території дошкільного закладу. І все це – «Куточок природи», бо з ранньої весни та до пізньої осені його створюють невтомні руки працівників, а допомагають їм у цьому діти. Перед тим, як спостерігати за квітниками, необхідно ознайомити вихованців із творами педагога: «Візьми ще одну квітку», «Чорнобривці», «Намальована троянда», «Квітка сонця»; за фруктовим садом – «Чого яблука кислі», «Троє рожевих яблук», «Яблуко в осінньому саду», «Як Марійка поливала дерева», «Яблунька і літо», «Зламана яблунька». У «Куточку природи» разом із старшими дітьми можна проводити дослідницьку роботу: висіваємо насіння чорнобривців, майорів, висаджуємо цибулю. Діти з власного досвіду вже знають форму, величину насінинок, умови догляду за ними. Це виховує не лише працелюбність, допитливість, а й бережливе ставлення, уміння доглядати за розсадою, саджанцями, бо діти розуміють, скільки зусиль і праці потрібно, щоб виростити рослину. Так, навесні, коли пробуджується природа від зимового сну, можна щодня спостерігати щось нове. Прибираючи торішнє осіннє листя, малюки стежать, щоб не зламати стебельце першої весняної квітки – проліска, аби через тиждень помилуватися надзвичайною красою первоцвіту.
Перші комахи, які з’являються навесні біля квітників, радіють великим, яскравим тюльпанам та самозакоханим нарцисам, мабуть так само, як і наші діти. Тільки одні радіють, що можна напитися солодкого нектару, а інші – плодам своєї праці. Милуються цією красою не тільки вихованці, а дорослі, які вчаться разом із дітьми бачити прекрасне у звичайних речах.
Приходить черга цвітіння макам – великим і яскравим квітам. Це багаторічна рослина, але за нею також потрібний догляд. Діти обережно підпушують грунт, щоб не пошкодити кореневища, поливають його і, звичайно, спостерігають, як сонячного травневого дня до яскравої квітки маку прилітають метелики і бджоли.
Тихими літніми вечорами можна разом з малюками слухати чарівний спів цвіркуна, який оселився неподалік біля майданчика, насолоджуватися ароматом непримітної матіоли. При цьому ознайомлювати дітей зі змістом оповідань «Якби я стала невидима», «Їжачок і світлячок», та порівнювати побачене з реальними явищами природи.
Робота у квітнику, саду, городі триває і восени. Потрібно вчасно зробити гербарії, сформувати ікебани до осіннього свята, висушити насіння, зібрати врожай овочів та фруктів. Малятам подобається ця робота. Вона допомагає їм почуватися дорослими, самостійними, здатними зробити щось корисне.
Розгадуючи загадки природи
Як багато чудового, дивовижного, загадкового в нашій природі! Потрібно широко запроваджувати подорожі в безмежний простір природи. Малята не перестають дивуватися грибам, які зустрічаються, та мистецтву пташок будувати свої житла. Хіба ж не диво, коли маленька пташка плете з травички рукавичку і там висиджує діток – пташенят! Подорожуючи, діти дістають багато вражень, закріплюючи знання про рослинний і тваринний світ, напередодні дізнавшись про нього із творів «Корисний і шкідливий», «Щоб не наколовся», «Весело метеликові пливти», «Два метелики», «Фіалка і бджола», «Павук і мереживо», «Як павуки хотіли закрити сонце» і т.д. Адже дивовижне поруч! Придивившись уважніше, вони бачать метелика, який уміє пищати, жука – рогача, який в разі небезпеки стає у войовничу позу. Дізнаються, що біля води росте росянка, а на воді – пузирчатка. Спостерігаючи за ними, діти доходять висновку, що потрібно вміло поводитись із природою, відкривати одне за одним її явища.
Здійснюючи щоденні епізодичні та тривалі спостереження за змінами в навколишньому, відмічаємо їх в календарі природи. Для розширення знань дітей про природу доцільно використовувати загадки, ігри «Лабораторії свіжого повітря», спостереження за народними прикметами, наприклад: «Стоїть гарний сонячний день. Начебто ніщо не віщує наближення негоди, але от закрилися квіточки золотавої кульбаби, білого латаття, а квіти будяка перестали колотися. Мурашки закривають свої ходи, а ластівки починають літати близько над землею. Жаби вилізли з води і хрипло квакають. Знайте – це рослини, комахи і тварини попереджають про зміни в погоді – бути дощу! А якщо після дощу через все небо перекинеться веселка, поспостерігайте, чи довго вона протримається? Якщо ця краса швидко зникне, то завтра буде чудова погода!»
Коли ми в паркі, у полі чи біля річки разом з дітьми, необхідно нагадувати дітям, щоб не забували про правила бережного ставлення до природи.
Звертати увагу дітей на прогулянці на все, що оточує навкруги, наприклад, на галявині вас зустрічає пахощами полуниця, така соковита і смачна! Нахилившись зірвати полуницю, ви можете побачити швидку ящірку. В нашій місцевості їх є кілька видів, вони приносять велику користь. А он снують сюди-туди лісові мурашки. Тільки за один сезон вони знищують кілька мільйонів лісових шкідників. Їхнє значення для лісу годі переоцінити! Там, де немає мурашника, ліс може загинути (використовуючи твори «Суниці для Наталі», «Соловейко і Жук»).
Подорож на луки справляє на дітей незабутні враження: це цвітіння трав – тимофіївки, материнки, ромашки. Духмяні пахощі лук! У них живе великий, гомінливий, заклопотаний світ комах. Жуки, бджоли, джмелі, оси, різнобарвні метелики, коники – стрибунці! Із захопленням діти спостерігають за тим, як бджілка п’є ранкову росу після смачного квіткового нектару, та запитують: «Вона вже поснідала?» («Зелений луг, квіти, метелики»).
Попереду заблищала річка. Діти обережно підходять, щоб не злякати прибережних мешканців. На сонечку гріється вуж, його можна пізнати по жовтих цяточках на голові. Чіпати його не можна! Он шубовснули у воду жаби, їх кілька видів: трав’яні, ставкові, гостро морді, а ще жаби - ропухи – вони поїдають багато шкідливих комах.
Звернути увагу дітей, що з шумом над водою пролетіла велика бабка, а від неї по воді, як на ковзанах, побігла водоміра. По берегах гніздяться багато пташок.
Знання через гру
Чільне місце серед інших ігор посідають дидактичні ігри для розширення, уточнення та поглиблення уявлення про навколишній світ, про явища природи, які вихователі повинні проводити впродовж дня, а саме, «Де що росте», «Пригоди крапельки води», «Садові дерева», «Хто в лісі живе», «Загадки поля», «Коли це буває?», «Комахи», «Відгадай за описом» тощо. Гра захоплює дитину, приносить радість, задоволення, як говорив великий педагог, «уводить дітей в обстановку, де є яскраві образи і причинно – наслідкові зв’язки між явищами, де діти захоплюються, переживають почуття подиву перед красою і водночас мислять, аналізують».
Для надання можливості дітям виразити свої переживання від побачених, відчутих вражень про навколишній світ, уміння самостійно відображати прекрасне в образотворчій діяльності, у нашому дитячому садку, в кожній віковій групі є «Куточок творчості», де діти ліплять, малюють, створюють аплікації, виготовляють поробки з природного матеріалу. Після чого вихователі роблять виставки робіт дітей. Все це формує у малят спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, розвиває творчі здібності.Природа допомагає дітям зрозуміти її велич, сформувати переконання, емоційну сферу та дає зрозуміти, що саме завдяки їй створено добробут людей. А краса природи загострює сприйняття, пробуджує творчу думку малят. Завдяки їй дошкільники розуміють і відчувають красу музики, художнього слова, творів образотворчого мистецтва – того джерела, з якого черпається натхнення.
Яскраве сонце, зелений листочок, маленька комаха, велика тварина – все залишає свій слід у душі малят, всебічно впливає на їхні почуття.
Уроки на природі
Спілкуючись із природою, діти не лише вчаться пізнавати світ, вони вчаться розуміти прекрасне. Збагачується духовний світ дитини, її почуття, облагороджується душа. Прогулянки дітей у лісі, на луки, річку – це не розвага, на думку В.Сухомлинського, це справжні уроки, на яких дитина пізнає світ, вчиться мислити, міркувати, розуміти й усвідомлювати складні різноманітні явища.
Особливе значення має виховання засобами природи в ранньому дитинстві, коли душа дитини надзвичайно вразлива, чутлива, ніжна. Перші уроки розвитку духовної культури слід проводити не в чотирьох стінах, а серед невичерпного багатства природи, її неповторної краси.
Такі уроки допомагають виховати в дитини любов до природи, захоплення красою і гармонією, бережливе ставлення до неї. На яскравих прикладах великий педагог показує, як у дітей зароджуються благородні почуття, коли вони спостерігають за життям малих пташенят у гнізді, вирощують квіти і плодові дерева, закладають сади і виноградники, доглядають столітні дуби. Почуття влади людини над природою – це передусім збереження її багатства і краси.
В.Сухомлинський говорив: «Людина була й залишається дитиною природи, і те, що поєднує її з природою, має використовуватися для залучення людини до багатств духовної культури».
Для реалізації виховного потенціалу природного довкілля В.Сухомлинський організував «Школу під блакитним небом», у якій проводив уроки на природі, прогулянки школярів у ліс, на луки, де діти ходили босоніж, дихали цілющим повітрям, милувалися неповторною красою природи.
Конспекти занять (для дітей 4-5 років )
Тема : Зимова пригода
Мета:
фізичний розвиток: залучати дітей до рухливих ігрових вправ; удосконалювати координованість рухів;
соціально – моральний розвиток: підтримувати свідоме ставлення до природного середовища взимку;
емоційно – ціннісний розвиток: викликати захоплення від спостережень у природі; учити малюків радіти спілкуванню з живою природою;
пізнавальний розвиток: уточнити та закріпити уявлення дітей про зимові природні явища, особливості вигляду зимового пейзажу; збагачувати знання про життя дикої природи,
лісів нашої місцевості взимку, сезонні зміни в життєдіяльності тварин; сприяти розвитку логічного мислення;
мовленнєвий розвиток: збагачувати пасивний словник дітей словами, які позначають стан зимової погоди (морозно, прохолодно, зимно), пестливими словами (пухнастий, маленький, швидкий, біленький, косоокий), прикметниками, які характеризують ознаки даних тварин; формувати вміння з допомогою дорослого складати розповіді; розвивати вміння помічати компоненти видимого Космосу: Місяць (називати фази місяця: круглий, уповні, серпик, молодик); продовжувати роботу над розвитком умінь слухати, чути та наслідувати звуки природи;
художньо – естетичний розвиток: розвивати вміння естетично сприймати природне довкілля, помічати у зовнішності диких тварин красиве, передавати свої враження у вокальній творчості;
креативний розвиток: сприяти розвитку творчих здібностей, творчої уяви та фантазії; учити дітей вдаватися до асоціацій, робити припущення, обґрунтовувати свою думку.
Матеріал для обладнання: картинки з зображенням зимових явищ, ілюстрація до казки
В. Сухомлинського «Як зайчик грівся взимку проти місяця», костюм зайчика та місяця, макет «Зимовий ліс уночі».
Попередня робота: ознайомлення дітей з твором В.Сухомлинського «Як зайчик грівся взимку проти місяця», вивчення пісні «Зайчик» (сл. Г. Лисенко, муз. В Лисенка), бесіди за картинами про зиму, вивчення віршів про зиму та Місяць, відгадування загадок; ознайомлення з фазами Місяця.
Хід заняття
Вихователь.
Діти, сьогодні на нас чекає подорож. Куди ми помандруємо, до кого в гості вирушимо, ви можете дізнатися, якщо відгадаєте загадку.
Диво – сани прилетіли,
Скакуни в тих санях білі.
В санях тих сидить цариця
Білокоса, білолиця.
Рукавом махає –
Сріблом все вкриває. (Зима)
Вихователь: Малята, зима славиться своїми явищами природи. Вона не бариться дарувати нам свої явища – сюрпризи – дивовижні й навіть трохи чарівні. Саме такий сюрприз вона, дітки, принесла вам сьогодні.
Дидактична гра «Складаємо розповідь про зиму»
Вихователь читає текст, а діти логічно завершують речення.
- Закінчилась осінь, і настала сувора… (зима).
- Надворі стало… (зимно, холодно, морозяно).
- Почав іти білий та пухнастий…(сніг).
- Він вкриває своєю сніговою ковдрою…(будинки, стежки, кущі, землю).
- Завітала зима і до…(лісу).
- А звірята уже встигли приготуватися до…(зими).
- Зайчик змінив своє хутро із сірого на…(біле).
Вихователь. Зима приносить із собою сніг, мороз і, звичайно, холод. Тому всі звірята, навіть ті, які мають теплі хутряні кожушки, все одно взимку мерзнуть.
Недарма зиму називають – якою?
Проводиться дидактична вправа «Зима яка?»
Вихователь. І от саме сьогодні Зима приготувала для нас чарівну казку.
Казочок чи мало є на світі
І веселих, і сумних.
Хіба зможемо прожити ми без них?
Казка стукає у двері –
Привітаємо її.
- Діти, подивіться на цю картинку (показує ілюстрацію до казки В. Сухомлинського «Як Зайчик грівся взимку проти місяця»). Пригадайте, як називається ця казка та хто її написав. Відповіді дітей.
Вихователь. Ми зараз спробуємо оживити цю картинку.
Довгі вуха, куций хвіст.
Невеличкий сам на зріст.
На городі побував –
Всю капусту поз’їдав. (Заєць)
Проводиться гра – інсценізація пісні «Зайчик» (сл. Г.Лисенко, муз. В.Лисенка). Діти співають і грають.
1.Заблукало в лісі зайченятко,
Бо не слухалося маму й татка.
Відійшло від хатки
Сіре зайченятко.
Приспів: Зайчику любий, зайчику маленький,
Ой ходи до нас на свято, Зайчику сіренький.
- Перестало плакати маленьке,
Усміхнулось радісно сіреньке.
Зайчик. Годі сумувати,
Я піду на свято.
Ти – січень місяць,
Дуже холодний,
А до того ж ще й голодний.
Їсти в лісі де шукати ?
Скоріше б весноньки діждати.
Мерзнуть вушка, мерзнуть лапки,
Не у всіх зайців є хатки.
Проводиться дидактична гра «Скажи пестливо про зайчика».
Вихователь. Щоб наш зайчик зігрівся, ми з ним зараз разом пограємо.
Рухлива гра «Зайчик маленький сидить»
Зайчик маленький сидить, він вушками ворушить. Ось так, ось так вушками ворушить (діти встають, рухають руками). Холодно зайчику в лісі, треба лапоньки погріти. (плескають у долоні). Вже набридло йому стоять, треба трішки пострибать. (стрибають).
Вихователь. Зайчик зігрівся, та і ми з вами теж. Нам вже скоро треба повертатися до дитячого садочка. Але зайчик залишається знову сам у темному лісі. Що нам треба робити? Хто нам допоможе?
Звучить музика, з’являється Місяць.
Місяць. Тихий вечір, тихий красний
Над горою місяць ясний.
Пасе зірки, завертає,
На трембіті він грає.
Ви, малята, не сумуйте
Та за мною чимчикуйте.
Беріть зайчика за лапку -
Ми знайдемо йому хатку.
Діти з Зайчиком та Місяцем підходять до макета «Зимовий ліс у ночі».
Задня, нижня та верхня і бокові стінки картонного ящика задраповані чорною тканиною, передня закрита чорною вуаллю. В коробці – копиця сіна, іграшковий зайчик, підвішений на нитці макет місяця, оздоблений блискучим матеріалом, умонтований ліхтарик. Вихователь вмикає ліхтарик, освітлює місяць і рухає його за зайчиком, який іде по копиці сіна.
Місяць. Отаке в житті буває –
Й мертвий камінь оживає,
Коли поряд є світило.
Місяченьку пощастило,
Поталанило й Землі –
Не губіться в імлі.
Але Місяць кожен раз
Сходить в небі у свій час.
Вихователь. Дружіть із казкою, малята,
І між собою теж дружіть,
Бо з друзями завжди цікаво
І веселіше в світі жить.
Тема : Жовтогруда щебетушка
Мета:
- фізичний розвиток: продовжувати розвивати рухову активність дітей під час фізкультхвилинок; удосконалювати моторні навички;
- соціально – моральний розвиток: виховувати свідоме та дбайливе ставлення до живої природи; ознайомити із правилами поводження у природі; виховувати прихильність до птахів, прагнення оберігати їх;
- емоційно – ціннісний розвиток : викликати радість і задоволення від спостережень за птахами найближчого довкілля, спонукати малят насолоджуватися ними;
- пізнавальний розвиток: поглибити знання про птахів нашого краю, їхні види, особливості вигляду й будови тіла; розвивати цікавість до їхнього життя; учити спостерігати за поведінкою птахів;
- мовленнєвий розвиток: продовжувати вчити дітей відповідати на запитання, робити висновки, пояснення, описувати зовнішній вигляд пташки та особливості вдачі; вчити складати опис птаха; сприяти розвитку розповідного мовлення, покращувати артикуляцію; спонукати уважно слухати твір, переказувати зміст і характеризувати героїв;
- художньо – естетичний розвиток: учити передавати враження від спостережень за птахами в малюнку;
- креативний розвиток: розвивати спостережливість і творчі вміння дітей.
Матеріал та обладнання: ілюстрація до казки В.Сухомлинського «Чого синичка плаче?», картинки до дидактичної гри «Перелітні та зимуючі пташки», матеріал для малювання.
ХІД ЗАНЯТТЯ
Вихователь. Дзвени, дзвени, мій дзвоничку,
Дзвени, гучніш, гучніш, гучніш,
І всіх, хто любить казочку,
Запрошуй чим скоріш.
Повернулась до нас красуня – Весна
І багато турбот усім принесла.
Проводиться дидактична вправа «Що робить весна?»
Дидактична гра «Говорімо про весну»
- Небо на весні… (блакитне, високе, чисте, ясне).
- З нього нам привітно сяє…(сонечко).
- Сонце зігріває землю своїми…(промінцями).
- Всюди біжать струмочки, тому що розтає… (сніг).
- Скоро повернуться з вирію…(пташки).
Вихователь. Так, малята! Але ж птахи бувають різні. Деякі з них нікуди не відлітають, а зимують на батьківщині. Як ми називаємо таких пташок? (відповідь дітей). А от інші пташки не проводять зиму там, де з»являються на світ, а навпаки, щороку здійснюють далеку та досить небезпечну мандрівку. І називаємо ми таких пташок… як? (відповідь дітей). Отже, які пташки приносять нам весну на своїх крилах? (відповіді дітей). У нашому краї різноманітних птахів живе чимало, і багато із них добре знайомі вам.
Діти розглядають зображення на плакаті, називають кожного птаха та визначають його вид.
Наприклад:
- Це – синичка. Вона зимує поруч із нами. Синичка – зимуючий птах.
- Це – дятел. Дятел також не відлітає у вирій. Дятел – зимуючий птах.
- Це – шпак. Шпак восени відлітає у теплі краї, а навесні повертається з вирію. Шпак – перелітний птах.
- Це – жайворонок. Жайворонок теж зимує у теплих краях. Жайворонок - птах перелітний.
- Це – лелека. Лелека восени летить у вирій, а весною повертається назад. Лелека – перелітний птах.
- Це – горобець. Горобець нікуди не відлітає. Він цілий рік живе поруч із людьми. Тому горобець належить до зимуючих птахів.
Наприкінці діти спочатку показують на плакаті і називають зимуючих птахів, а потім перелітних.
Дидактична гра «Перелітні та зимуючі птахи»
Діти отримують картинки, на яких зображені птахи: перлітні і зимуючі. Роздивившись картинку, кожне із дітей має підійти до відповідного місця.
Вихователь. Діти, я хочу розповісти вам, хто мене сьогодні вранці розбудив. Тільки – но засіріло за вікном, прилетіла маленька жовтогруда пташечка.
Пташечка невеличка –
В неї жовті щічки.
Сірі лапки, чорна шапка,
Фартушок жовтенький,
Голосок тоненький.
Та це ж птичка невеличка,
Називається… (синичка).
Фізкультхвилинка «Синичка»
Вихователь читає віршовані рядки, а діти імітують поведінку пташки.
Ось синичка прилетіла, (Легкий біг із змахуванням руками)
На вишневу гілку сіла. (Діти зупиняються, руки відводять на спину)
Стала в сторони дивитись: (Повороти головою)
Чим би пташці поживитись? (Повороти тулуба)
Раптом бачить: кусник сала! (Плескають у долоні)
Дуже радісно їй стало.(Стрибки вгору)
Пташка – стриб і ну дзьобати: (Нахили тулуба вниз)
«Ой, спасибі вам, малята! (Діти схрещують руки і вклоняються)
Як наїмся досхочу я, (гладять себе по животу)
Пісеньку вам подарую».
Діти продовжують пересуватися легким бігом, змахуючи руками і відтворюючи звуконаслідування – голос пташок: цінь – цінь - цінь!
Вихователь. Добрий день, Синичко, що трапилось? Чому ти така схвильована?
Синичка. Зі мною трапилося лихо! Я не знаю, до кого мені звернутися по допомогу! Може ви, малята, мені допоможете?
Вихователь. Я вам зараз розкажу, яке лихо сталося з нашою Синичкою.
Вихователь читає казку.
Чому синичка плаче?
В.Сухомлинський
У хаті край села жили чоловік і жінка. Було в них двоє дітей – Мишко й Оля.
Біля хати ріс великий гіллястий осокір.
- Зробімо на осокорі гойдалку, - сказав якось Мишко.
- Ой, добре буде гойдатися! – зраділа Оля.
Поліз Мишко на осокір, прив’язав мотузку. Стали на гойдалку Мишко й Оля та й ну гойдатися.
Гойдаються діти, й осокір гойдається.
Гойдаються діти, а навколо них синичка літає та співає, співає.
Мишко й каже:
- І синичці весело, що ми гойдаємося. Як вона радісно співає!
Глянула Оля на стовбур осокора й побачила дупло, у дуплі – гніздечко, а в гніздечку – пташенята маленькі.
- Синичка не радіє, а плаче, - сказала Оля.
- Чого ж їй плакати? – здивувався Мишко.
- Подумай, чого, - відповіла Оля.
Мишко зліз із гойдалки, став на землю, дивиться на синиччине гніздо й думає: «Чого синичка плаче?».
Запитання до дітей:
- Що побачила Оля в дуплі осокора?
- Чого синичка плаче?
- Як ви вважаєте, діти далі гойдатимуться на гойдалці чи ні? Чому?
Відповіді дітей.
Вихователь. Чуєте, діти, заспокоїлася наша Синичка, не кричить так сильно і голосно. І ми із вами теж трішечки зараз відпочинемо. Заодно пригадаємо прислів’я та приказки, які вчать берегти природу.
Діти називають прислів’я і приказки.
- Де багато пташок, там нема комашок.
- Як багато птиць , не буде гусениць.
- Не потрібна солов»ю золота клітка, краще йому зелена гілка.
- Нічого не руйнуй і братів менших шануй.
- Земля – наш дім, хай в ньому добре буде всім.
- Природа – наша мати, треба її шанувати.
Вихователь. Добрим бути – зовсім не просто,
Не залежить доброта від зросту,
Не залежить доброта від віку,
Добрим треба бути нам до віку.
Образотворча робота «Синичка»
Вихователь показує дітям картинку із зображенням синички. Звертає увагу на особливості будови тіла синички, її зовнішній вигляд, пояснює і показує послідовність роботи, уточнює кольори малюнка, нагадує про охайність та обережність під час роботи з фарбами. Під звучання спокійної музики діти виконують образотворче завдання.
Література
- Антонець М. Ідеї В.Сухомлинського – актуальні і сьогодні // Дошкільне виховання, 2008, №9.
- Амонашвілі Ш. О., Лисенкові С.М., Волков І.П. Педагогічний пошук – К.: Рад. Шк..,1989.
- Білан юк Ю., Кохан А. Штрихи до портрета Василя Сухомлинського. – К.: Центрально-Українське видавництво, 2003.
- Заволока С.П. Спогади про Сухомлинського. – К.: Рад. Шк.., 1990 р\.
- Кравець В.П. Хрестоматія з української класичної педагогіки. – К.: Грамота, 2008.
- По німанська Т. Виховання людяності // Дошкільне виховання. - №2.
- Покроєва Л.Д. В.О.Сухомлинський – дітям. – Х.: ХОНМІБО, 2007.
- Сухомлинський В.О. О воспитании. – М.: Издат. политической литератури, 1975.
- Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. К.: Рад. Шк.., 1975.
- Сухомлинський В.О. Вибрані твори. Т.3. – К.: Рад. Шк.., 1977.
- Сухомлинський В.О. Вибрані твори. Т.4. – К.: Рад. Шк.., 1977.
- Сухомлинський В.О. Квітка сонця. – Х.: Школа, 2009.
- Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. – К.: Рад. Шк.., 1973.