Емоційне забезпечення організації життєдіяльності дітей

18.01.2016 14:44

Емоційне забезпечення організації життєдіяльності дітей

(консультація для вихователів)

Одне з найскладніших психічних явищ - емоція. Емоції оволодівають людиною із самого народження. Емоції зумовлюють переживання задоволення, невдоволення, страху, боязкості, що мають провідну роль у соціальних проявах.

Всі ми знаємо, як впливають емоції на наше життя, як вони можуть забарвлювати його світлими або темними барвами, робити нас здатними дарувати радість і сприймати її, любити й ненавидіти, страждати і співпереживати.

Емоції відіграють у житті людини особливу роль. Останні дослідження учених показують, що навіть розумові здібності не є такими важливими для неї, як рівень емоційного розвитку.

Емоційний світ дитини починає формуватися вже від перших днів її життя - від першого плачу й посмішки - і продовжує формуватися разом зі становленням особистості, набуваючи широкої гами проявів позитивних та емоційних переживань і станів (їх близько 28 за свідченням дослідників). Від емоцій, які найчастіше переживає і проявляє дитина, залежить успіх її взаємодії з людьми, які навколо неї, успіх прийняття її іншими, а отже, й успіх соціального розвитку. Емоції відіграють своєрідну орієнтувальну та регулювальну роль у спілкуванні. Отже, розвивати емоції дитини найкраще, навчаючи її доброзичливого та ефективного спілкування з іншими. Вміння керувати своїм емоційним станом і вміння спілкуватися найкраще формуються в процесі дитячої колективної творчості. Вона породжує особливу емоційну атмосферу, що сприятливо впливає на психіку, привчає рахуватися з інтересами однолітків, підпорядковувати свою поведінку суспільним правилам.

Емоційна регуляція поведінки та діяльності є ведучою в дошкільному віці, а соціальні емоції відіграють найважливішу роль у моральному вихованні та вихованні між особистісних стосунків. Моральний розвиток та виховання дитини необхідно починати з розвитку її емоційної сфери. Розуміння своїх емоцій та почуттів є важливою умовою в становленні особистості маленької людини.

Дитина виявляє свою індивідуальність через можливість виражати емоції та почуття, програвати ситуації самовираження.

Необхідно давати дітям можливість виявити свої почуття, виразити себе, донести своє власне бажання світу, знищивши рамки, які становлять перед ним дорослі:

  • кожна дитина може мати свою власну думку;
  • треба створювати доброзичливі та позитивні умови, за наявність яких відповідає дорослий.

Складні соціальні та екологічні обставини в Україні зумовлюють необхідність постійної уваги вихователів до охорони не лише фізичного а й психічного здоров'я.

Емоційні переживання дітей безпосередньо пов'язані з тим, як їх оцінюють самих і суспільні події тато й мама, дідусі і бабусі, вихователі дитячих садків.

Завважуючи різке несхвалення дорослими того, що відбувається навколо, дитина починає сприймати його, як лихе, загрозливе, здатне травмувати. Внаслідок цього з'являється психічне напруження, скутість, нерішучість.

Одні малюки стають занадто збудливими, неспокійними, дратівливими, інші, навпаки, - пасивними, млявими, полохливими й схильними до відчуження. Про них усіх кажемо: вони емоційно вразливі. У їхніх стосунках з дорослими й однолітками часто виникають конфлікти, непорозуміння, спостерігаються прояви афективної поведінки. Це можуть бути і спрямована на інших агресія, спалахи гніву, і сльози, і погрози. Природна здатність радіти, захоплюватися, довіряти заміщується тривогою, страхом, занепокоєнням. Тобто малюк втрачає емоційний комфорт і відчуття безпеки.